Первая летописьГлава 29 |
1 |
2 Я всё приготовил для храма моего Бога, что только смог – золото, серебро, бронзу, железо и дерево, а кроме того, много оникса и камней в оправы, бирюзы, разноцветных камней, всех видов драгоценных камней и мрамора. |
3 Кроме того, из любви к моему Богу, я отдаю собственное золото и серебро на храм моего Бога, сверх всего того, что я заготовил для этого святого храма. Я отдаю: |
4 108 тонн золота из Офира и 252 тонны очищенного серебра для покрытия стен зданий, |
5 для всех золотых и серебряных вещей и для всякой работы ремесленников. Кто ещё готов сделать добровольные пожертвования, посвящая себя сегодня Вечному? |
6 Тогда главы семейств, вожди родов Исраила, тысячники, сотники и сановники, надзирающие за царским добром, стали делать добровольные пожертвования. |
7 Они пожертвовали на работу по строительству храма Всевышнего 180 тонн и 84 килограмма золота, 360 тонн серебра, 648 тонн бронзы и 3 600 тонн железа. |
8 Всякий, у кого были драгоценные камни, отдавал их в сокровищницу храма Вечного в руки гершонита Иехиила. |
9 Народ радовался добровольному участию своих вождей, потому что они жертвовали Вечному от всего сердца. Очень радовался и царь Давуд. |
10 |
11 |
12 |
13 |
14 |
15 Мы странники и чужеземцы в Твоих глазах, какими были и наши предки. Наши дни на земле – как тень, и мы не можем избежать смерти. . |
16 Вечный, наш Бог, всё это изобилие, что мы приготовили для строительства храма, где Ты будешь пребывать в Своей святости, мы получили из Твоей руки, оно целиком принадлежит Тебе. |
17 Я знаю, мой Бог, что Ты испытываешь сердца и Тебе угодна искренность. Я от чистого сердца добровольно отдал всё это и теперь с радостью вижу, что и Твой народ, который находится здесь, добровольно жертвует Тебе. |
18 Вечный, Бог наших предков – Ибрахима, Исхака и Якуба, . сохрани это желание в сердцах Твоего народа навсегда и сбереги их сердца верными Тебе. |
19 Дай моему сыну Сулейману от всего сердца соблюдать Твои повеления, заповеди и установления и сделать всё, чтобы построить храм, для которого я всё это приготовил. |
20 Затем Давуд сказал всему собранию: |
21 |
22 Люди ели и пили в тот день перед Вечным с великой радостью. |
23 И Сулейман сел на престол Вечного как царь, вместо своего отца Давуда. Он преуспевал, и весь Исраил повиновался ему. |
24 Все вожди и могучие воины, а также все сыновья царя Давуда признали над собой власть царя Сулеймана. |
25 Вечный высоко вознёс Сулеймана в глазах всего Исраила и даровал ему такое царское великолепие, какого не было прежде ни у кого из исраильских царей. |
26 |
27 Он правил Исраилом сорок лет – семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме. |
28 Он умер в глубокой старости, насытившись жизнью, богатством и славой. И царём вместо него стал его сын Сулейман. |
29 События царствования царя Давуда, от первых до последних, описаны в «Записях пророка Шемуила», в «Записях пророка Нафана» и в «Записях пророка Гада». |
30 Эти записи повествуют о деяниях Давуда во время его царствования, о его власти и событиях, которые выпали на его долю, о том, что случилось с Исраилом и всеми царствами земли. |
1-а хронiкиРозділ 29 |
1 |
2 А я всією своєю силою пригото́вив для храму свого Бога золото на золоті речі, і срібло — на срібні, і мідь — на мідяні, і залізо — на залізні, і дерево — на дерев'я́ні, камі́ння шога́мське та до оправ, каміння нофе́хське та кольоро́ве, і всякий дорогий камінь та бе́зліч мармуро́вого камі́ння. |
3 І ще, через моє зами́лування до дому Бога мого, є в мене скарб власного золота та срібла, — і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я заготовив для святого храму: |
4 три тисячі талантів золота, офі́рського золота, і сім тисяч очи́щеного срібла на покриття́ стін тих домів; |
5 на кожну золоту річ та на кожну срібну, і на всяку працю рукою майстрів. І хто ще же́ртвує, щоб сьогодні напо́внити свою́ ру́ку поже́ртвою для Господа?“ |
6 І стали же́ртвувати начальники ба́тьківських ро́дів та начальники Ізраїлевих племе́н, і тисячники та сотники, і начальники праці для царя. |
7 І дали́ вони на роботу Божого дому золота п'ять тисяч тала́нтів та десять тисяч даре́йків, і срібла десять тисяч талантів, і міді десять тисяч і вісім тисяч талантів, а заліза сто тисяч талантів. |
8 А в кого знайшло́ся при ньому дорогоцінне каміння, ті дали його до скарбни́ці Господнього дому, до руки Ґершонівця Єхіїла. |
9 І раді́в народ за їхню жертву, бо вони же́ртвували Господе́ві з ці́лого серця, а також цар Давид радів великою радістю. |
10 |
11 Твоя, Господи, могу́тність і сила, і ве́лич, і вічність, і слава, і все на небеса́х та на землі! Твої, Господи, ца́рства, і Ти підне́сений над усім за Голову! |
12 І бага́тство та слава — від Те́бе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоро́брість, і в руці Твоїй — побільши́ти та зміцни́ти все. |
13 А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я́ Твоєї ве́личі. |
14 І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так же́ртвувати, як це? Бо все це — від Тебе, і з Твоєї руки дали́ ми Тобі. |
15 Бо ми прихо́дьки перед лицем Твоїм та чужи́нці, як усі наші батьки́! Наші дні на землі — мов та тінь, і немає трива́лого! |
16 Господи, Боже наш, уся ця бе́зліч, яку ми нагото́вили на збудува́ння Тобі храму для Ймення Твоєї святости, — із Твоєї руки́ вона, і все це — Твоє! |
17 І я знаю, Боже мій, що Ти виві́дуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я поже́ртвував це все, а тепер бачу я з радістю наро́д Твій, який знахо́диться тут, що жертвує себе Тобі. |
18 Господи, Боже Авраама, Ісака та Якова, наших батькі́в, — збережи ж навіки цей на́прямок думо́к серця наро́ду Твого, і міцно скеру́й їхнє серце до Себе! |
19 А моєму синові Соломонові дай серце ці́ле, щоб вико́нувати за́повіді Твої, свідо́цтва Твої та устави Твої, і щоб чинити все, і щоб збудувати цю тверди́ню, яку я пригото́вив!“ |
20 |
21 І прине́сли вони для Господа жертви, і спалили цілопа́лення для Господа другого дня від того дня, — тисячу бичків, тисячу барані́в, тисячу ове́чок, і ливні їхні жертви, і бе́зліч жертов за всього Ізраїля. |
22 І вони їли й пили́ перед Господом того дня з великою радістю, і вдруге настанови́ли Соломона, Давидового сина, і пома́зали його́ Господе́ві на володаря, а Садо́ка на священика. |
23 І сів Соломо́н на Господньому тро́ні за царя на місці свого батька Давида, і щасти́ло йому, і його слухався ввесь Ізра́їль. |
24 І всі князі́ та ли́царі, а також усі сини́ царя Давида піддали́ся під Соломона. |
25 І Господь ви́соко звели́чив Соломона на оча́х усього Ізраїля, і дав на нього вели́чність царства, якої не було перед ним ані на жодному царе́ві над Ізраїлем. |
26 І Давид, син Єссе́їв, царюва́в над усім Ізра́їлем. |
27 А дні, що він царював над Ізраїлем, були сорок літ: у Хевро́ні царював він сім років, а в Єрусалимі царював тридцять і три. |
28 І поме́р він у добрій сивині́, ситий днями, бага́тством та славою, а замість нього зацарював син його Соломо́н. |
29 А діла́ царя Давида, перші й останні, ось вони описані в історії прови́дця Самуїла, і в історії пророка Ната́на, і в історії прозорли́вця Ґада, |
30 ра́зом з усім царством його, і лица́рськістю його́ та часами, що перейшли над ним і над Ізраїлем, та над усіма́ царствами тих країв. |
Первая летописьГлава 29 |
1-а хронiкиРозділ 29 |
1 |
1 |
2 Я всё приготовил для храма моего Бога, что только смог – золото, серебро, бронзу, железо и дерево, а кроме того, много оникса и камней в оправы, бирюзы, разноцветных камней, всех видов драгоценных камней и мрамора. |
2 А я всією своєю силою пригото́вив для храму свого Бога золото на золоті речі, і срібло — на срібні, і мідь — на мідяні, і залізо — на залізні, і дерево — на дерев'я́ні, камі́ння шога́мське та до оправ, каміння нофе́хське та кольоро́ве, і всякий дорогий камінь та бе́зліч мармуро́вого камі́ння. |
3 Кроме того, из любви к моему Богу, я отдаю собственное золото и серебро на храм моего Бога, сверх всего того, что я заготовил для этого святого храма. Я отдаю: |
3 І ще, через моє зами́лування до дому Бога мого, є в мене скарб власного золота та срібла, — і його я віддав для дому свого Бога, понад усе, що я заготовив для святого храму: |
4 108 тонн золота из Офира и 252 тонны очищенного серебра для покрытия стен зданий, |
4 три тисячі талантів золота, офі́рського золота, і сім тисяч очи́щеного срібла на покриття́ стін тих домів; |
5 для всех золотых и серебряных вещей и для всякой работы ремесленников. Кто ещё готов сделать добровольные пожертвования, посвящая себя сегодня Вечному? |
5 на кожну золоту річ та на кожну срібну, і на всяку працю рукою майстрів. І хто ще же́ртвує, щоб сьогодні напо́внити свою́ ру́ку поже́ртвою для Господа?“ |
6 Тогда главы семейств, вожди родов Исраила, тысячники, сотники и сановники, надзирающие за царским добром, стали делать добровольные пожертвования. |
6 І стали же́ртвувати начальники ба́тьківських ро́дів та начальники Ізраїлевих племе́н, і тисячники та сотники, і начальники праці для царя. |
7 Они пожертвовали на работу по строительству храма Всевышнего 180 тонн и 84 килограмма золота, 360 тонн серебра, 648 тонн бронзы и 3 600 тонн железа. |
7 І дали́ вони на роботу Божого дому золота п'ять тисяч тала́нтів та десять тисяч даре́йків, і срібла десять тисяч талантів, і міді десять тисяч і вісім тисяч талантів, а заліза сто тисяч талантів. |
8 Всякий, у кого были драгоценные камни, отдавал их в сокровищницу храма Вечного в руки гершонита Иехиила. |
8 А в кого знайшло́ся при ньому дорогоцінне каміння, ті дали його до скарбни́ці Господнього дому, до руки Ґершонівця Єхіїла. |
9 Народ радовался добровольному участию своих вождей, потому что они жертвовали Вечному от всего сердца. Очень радовался и царь Давуд. |
9 І раді́в народ за їхню жертву, бо вони же́ртвували Господе́ві з ці́лого серця, а також цар Давид радів великою радістю. |
10 |
10 |
11 |
11 Твоя, Господи, могу́тність і сила, і ве́лич, і вічність, і слава, і все на небеса́х та на землі! Твої, Господи, ца́рства, і Ти підне́сений над усім за Голову! |
12 |
12 І бага́тство та слава — від Те́бе, і Ти пануєш над усім, і в руці Твоїй сила та хоро́брість, і в руці Твоїй — побільши́ти та зміцни́ти все. |
13 |
13 А тепер, Боже наш, ми дякуємо Тобі, і славимо Ім'я́ Твоєї ве́личі. |
14 |
14 І хто бо я, і хто народ мій, що маємо силу так же́ртвувати, як це? Бо все це — від Тебе, і з Твоєї руки дали́ ми Тобі. |
15 Мы странники и чужеземцы в Твоих глазах, какими были и наши предки. Наши дни на земле – как тень, и мы не можем избежать смерти. . |
15 Бо ми прихо́дьки перед лицем Твоїм та чужи́нці, як усі наші батьки́! Наші дні на землі — мов та тінь, і немає трива́лого! |
16 Вечный, наш Бог, всё это изобилие, что мы приготовили для строительства храма, где Ты будешь пребывать в Своей святости, мы получили из Твоей руки, оно целиком принадлежит Тебе. |
16 Господи, Боже наш, уся ця бе́зліч, яку ми нагото́вили на збудува́ння Тобі храму для Ймення Твоєї святости, — із Твоєї руки́ вона, і все це — Твоє! |
17 Я знаю, мой Бог, что Ты испытываешь сердца и Тебе угодна искренность. Я от чистого сердца добровольно отдал всё это и теперь с радостью вижу, что и Твой народ, который находится здесь, добровольно жертвует Тебе. |
17 І я знаю, Боже мій, що Ти виві́дуєш серце й любиш щирість. У щирості серця свого я поже́ртвував це все, а тепер бачу я з радістю наро́д Твій, який знахо́диться тут, що жертвує себе Тобі. |
18 Вечный, Бог наших предков – Ибрахима, Исхака и Якуба, . сохрани это желание в сердцах Твоего народа навсегда и сбереги их сердца верными Тебе. |
18 Господи, Боже Авраама, Ісака та Якова, наших батькі́в, — збережи ж навіки цей на́прямок думо́к серця наро́ду Твого, і міцно скеру́й їхнє серце до Себе! |
19 Дай моему сыну Сулейману от всего сердца соблюдать Твои повеления, заповеди и установления и сделать всё, чтобы построить храм, для которого я всё это приготовил. |
19 А моєму синові Соломонові дай серце ці́ле, щоб вико́нувати за́повіді Твої, свідо́цтва Твої та устави Твої, і щоб чинити все, і щоб збудувати цю тверди́ню, яку я пригото́вив!“ |
20 Затем Давуд сказал всему собранию: |
20 |
21 |
21 І прине́сли вони для Господа жертви, і спалили цілопа́лення для Господа другого дня від того дня, — тисячу бичків, тисячу барані́в, тисячу ове́чок, і ливні їхні жертви, і бе́зліч жертов за всього Ізраїля. |
22 Люди ели и пили в тот день перед Вечным с великой радостью. |
22 І вони їли й пили́ перед Господом того дня з великою радістю, і вдруге настанови́ли Соломона, Давидового сина, і пома́зали його́ Господе́ві на володаря, а Садо́ка на священика. |
23 И Сулейман сел на престол Вечного как царь, вместо своего отца Давуда. Он преуспевал, и весь Исраил повиновался ему. |
23 І сів Соломо́н на Господньому тро́ні за царя на місці свого батька Давида, і щасти́ло йому, і його слухався ввесь Ізра́їль. |
24 Все вожди и могучие воины, а также все сыновья царя Давуда признали над собой власть царя Сулеймана. |
24 І всі князі́ та ли́царі, а також усі сини́ царя Давида піддали́ся під Соломона. |
25 Вечный высоко вознёс Сулеймана в глазах всего Исраила и даровал ему такое царское великолепие, какого не было прежде ни у кого из исраильских царей. |
25 І Господь ви́соко звели́чив Соломона на оча́х усього Ізраїля, і дав на нього вели́чність царства, якої не було перед ним ані на жодному царе́ві над Ізраїлем. |
26 |
26 І Давид, син Єссе́їв, царюва́в над усім Ізра́їлем. |
27 Он правил Исраилом сорок лет – семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме. |
27 А дні, що він царював над Ізраїлем, були сорок літ: у Хевро́ні царював він сім років, а в Єрусалимі царював тридцять і три. |
28 Он умер в глубокой старости, насытившись жизнью, богатством и славой. И царём вместо него стал его сын Сулейман. |
28 І поме́р він у добрій сивині́, ситий днями, бага́тством та славою, а замість нього зацарював син його Соломо́н. |
29 События царствования царя Давуда, от первых до последних, описаны в «Записях пророка Шемуила», в «Записях пророка Нафана» и в «Записях пророка Гада». |
29 А діла́ царя Давида, перші й останні, ось вони описані в історії прови́дця Самуїла, і в історії пророка Ната́на, і в історії прозорли́вця Ґада, |
30 Эти записи повествуют о деяниях Давуда во время его царствования, о его власти и событиях, которые выпали на его долю, о том, что случилось с Исраилом и всеми царствами земли. |
30 ра́зом з усім царством його, і лица́рськістю його́ та часами, що перейшли над ним і над Ізраїлем, та над усіма́ царствами тих країв. |